Надія Савченко. «За крок від воїна до сакральної жертви»

Бажаєте прочитати на іншій мові? English, Russian

Надія Савченко.

Мало знайдеться людей в Україні, хто не знає це ім’я. На сьогоднішній день, для України, Савченко – це символ боротьби, символ героїзму та відважності. Для нас – це Жанна Д’Арк 21 століття.

На днях мені на очі потрапила інформація про те, що німецькі лікарі, після обстеження української льотчиці Надії Савченко, визначили, як «точку неповернення» 6-8 березня. Про це повідомив адвокат Микола Полозов в ефірі радіостанції «Говорить Москва».

«Після цих чисел вона не зможе повернутися до нормального повноцінного життя, вона залишиться або інвалідом, або це призведе до летального результату “,

– сказав Полозов.

Ось так. Дивлячись як веде себе Савченко в залі суду, бачачи її тверду рішучість йти до кінця, наводить на невеселі думки стосовно найближчого її майбутнього.

Вже 8 місяців пройшло з того часу, як Надя Савченко перебуває в ув’язненні. З кінця 2014 року вона оголосила про безстрокове голодування. На сьогоднішній день – це вже 80 днів голодування . Для підтримки здоров’я їй робили ін’єкції глюкози, допоки вона не відмовилась від них 19 лютого. З приводу примусового годування Савченко сказала «що буде розглядати примусове лікування, як тортури».

Мова стоїть уже не скільки про звільнення Савченко, як про її порятунок. І час уже пішов на години.

Безумовно, Савченко солдат, воїн! Не по формі чи по роду військ, а по духу. Не багато знайдеться чоловіків, що можна поставити з нею вряд.

З однієї сторони Савченко відступати не збирається і змінити це рішення наразі не можуть навіть її рідні. Це з однієї сторони. З іншої сторони ми бачимо те, що ніхто її випускати і не збирається. Суд придумає нові статті кримінального кодексу за якими пред’являє нові звинувачення. Маю на увазі таке безглузде звинувачення як «Незаконний перетин кордону Російської Федерації». Тут без коментарів. Тобто бачимо ситуацію, в якій з різних сторін назустріч один одному мчать два поїзди і уступати один одному не збираються. Вони зіткнуться і буде катастрофа. І буде жертва. Велика і сакральна.

Чи потрібна нам ця жертва?

В нас достатньо жертв сакрального рівня, більше ніж достатньо. Такі як Надя нам дуже потрібні живими і здоровими. Тому, що вони мають нести інше призначення для батьківщини. Своєю працею, своїм прикладом, своєю харизмою прикластися  до розбудови країни, до розбудови збройних сил. Тому наша ціль є спасіння Надії Савченко. І до цього потрібно докласти максимальних зусиль. І не таких показових, як обклеювання зали приміщення Верховної Ради плакатами про Савченко.

Останнім часом в мене складається враження, що всі уже змирились з долею нашої льотчиці. Ми, вже сьогодні, прикладаємось до того, що Савченко буде жертвою. Ми вже даємо їй героя України, вручаємо ордени, премії. Ми перепощуємо фотографії і статті про Надю. Ми ставимо її фото на власні аватарки. Все це добре, але це не вирішує питання порятунку. Ми що, вже оголосили її жертвою? Наприклад я не хочу ще одну жертву в пантеон посмертних жертв боротьби з ворогом. Їх було, є і буде ще дуже багато і без Савченко. Я хочу, щоб ми, а насамперед поставленні нами через наше волевиявлення державні мужі, зрозуміли Надія Савченко є громадянин України, так само як і мільйони інших наших громадян. І обов’язок держави є захист її громадян незалежно де вони знаходяться. Не декларативний, а справжній! І тоді ми, громадяни, зрозуміємо, що в нас є країна, яка нас захистить.

Хтось можливо скаже, чому в нас стільки уваги прикуто до Надії Савченко, чи до героїв Небесної сотні, і в той же час так відносно менше уваги до сотень воїнів що загинули на сході, чи до тисяч жертв, що постраждали через інтервенцію сусідньої держави. В цьому є слушність, якщо розглядати це під кутом жертв, які несе народ України в цей непростий час. Але в силу обставин так склалось, що саме до Савченко прикута дуже велика увага світового суспільства та громадськості. І в цьому аспекті образ Савченко – є зібраний образ борця за свою батьківщину – Україну.

Чи є можливість що Савченко випустять?

Ні. Путін не випустить Савченко. Не тому, що він її боїться. Не тому, що їй інкримінують вчинення злочину, всім зрозуміла підноготна цього інкримінування. Путін її не випустить тому, що це буде з його сторони слабкістю. Не може альфа-самець, як його позиціонують, проявити слабкість. Тобто він має бути сильним, тобто мусить знищити жінку, інакше вона зробить його слабким. В мене таке враження, що він і сам попав в пастку свого его. Тримати Савченко, при тому, що обвинувачення є безглуздими, тримати Савченко, коли звільнення її вимагає весь світ є дуже неіміджовим ділом, але й випустити її це означало б для нього проявити слабкість, показати, що він спасував перед реакцією світу. Якби справа Савченко не була б такою розголошеною і не набула б такого розголосу на весь світ, я думаю, що б її тихенько випустили. Або обміняли на якихось сепаратистів. А так капкан, в який попався сам Путін, і тягне за собою жертву.

Що ще несе користь Путіну – утримання Савченко? Шантажувати нею світ чи навіть Україну він не може. Світ реагує на це, з моєї точки зору декларативно. Різними зверненнями чи наданням їй членства в міжнародних організаціях. Ніякий імунітет, що надає статус членства  делегата ПАРЄ на Путіна не вплине.

Мені ось видається, хіба мало на території України наші спецслужби затримують осіб, що в достатній мірі можуть бути потрібними режиму Путіна, яких і можна використати, щоб здійснити на обмін для Савченко? Про це ніхто не думав?

Як ми можемо допомогти Надії Савченко, вже і зараз?

Вважаю, що наш президент, Петро Порошенко, як верховний головнокомандуючий, повинен зробити публічне відео-звернення до Надії Савченко з вимогою припинити голодування. Як військовій, для неї це звернення від верховного головнокомандуючого, може трактуватись як форма наказу. І можливо саме це, спричинить змінення її рішення з голодування на «жити». А для Порошенка – це чудова нагода показати лице Президента, котрий турбується про долю своїх героїв, про долю своїх громадян. Це буде сильно.

Як на мене, то й для Путіна, також є добра нагода вийти з цієї патової ситуації з мінімальними іміджевими втратами, якщо таке взагалі можливо. Напередодні 8 березня, зробити широкий жест і відпустити своїм одноосібним рішенням Надю Савченко на волю. Це і було б по чоловічому.

А стосовно самої Наді, хотілось би сказати їй наступне. Безумовно ти неймовірно сильна жінка, патріот своєї батьківщини. Стільки місяців ти ведеш боротьбу проти ворога. Ведеш боротьбу не за штурвалом літака чи гелікоптера, а ведеш боротьбу з-за грат, ведеш боротьбу одна, у ворожій країні, оточена продажними суддями та прокурорами, оточена нікчемними захисниками цього режиму, в лиці конвоїра, який плював тобі в душу, коли казав, про мову твоїх батьків. І ти є переможниця, вже, і залишишся нею, незважаючи на цей гавкіт. Але ти нам потрібна живою. Потрібна живою для нашої країни, потрібна живою для нашої армії.

Немає сенсу продовжувати голодування. Ніхто не збирається тебе зараз випускати. І можливо твоя смерть була б для наших ворогів не самим гіршим варіантом. Надіятись , що страх перед міжнародною реакцією, ще одна смерть зможе зупинити ворога є смішно. Там вже стільки смертей і злочинів, що ще одна смерть це просто краплина.

Тому лишайся живою, на зло всім ворогам. І не за горами той час, коли ти вийдеш з в’язниці, як і всі інші українські герої, ув’язненні ворогом.

Ще раз наголошую. Звільнення Савченко – це є і буде перемога України на дипломатичному і не тільки рівні.

І на закінчення процитую слова сказані Олександром Руденко в посланні до Надії Савченко:

«Життя – це безцінний дар, який ви маєте від Бога і ви не маєте права його втрачати так безглуздо, коли боротьба з ворогом триває».

Facebook коментарі

Залишити відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *